СВОЯ́КИНЯ, і, ж., рідко. Те саме, що своя́чка 1. — Я ж вам сказав, що сьогодні ви не потрібні мені. — Та, збагнувши недоречність такого тону при своякині, Суворий жартівливо додав: — Тут стенограм не треба (Досв., Вибр., 1959, 252).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 101.