СВИСТІ́ЛКА, и, ж., розм. Те саме, що свисто́к 1. Збирав [Іван] малини,.. робив свистілку (Коцюб., II, 1955, 307).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 74.

Свистілка, ки, ж. Свирѣль. Свистять в свистілки. Котл. Ен. V. 63. Ум. Свистілонька, свистілочка. Грин. ІІІ. 59. В свистілоньку грає. Чуб. III. 127. Заграй мені в свистілочку стиха-помаленьку. Чуб. III. 125.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 107.