СВИРІП’Я́НИЙ, а, е. Прикм. до свирі́па; // Вигот. із насіння свиріпи. Про батька Мося нічого не міг розповісти, сказав тільки, що працював на олійниці, крім свиріп’яної макухи, нічого й не знав (Перв., Опов.., 1970, 57).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 73.

Свиріп’яний, а, е. Приготовленный изъ свиріпи.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 106.