СВИРІ́ЛЬ, і, ж. Народний духовий інструмент, що складається із скріплених між собою дерев’яних, очеретяних і т. ін. дудочок. Спів свирілі стелеться полониною і лине в далекі нетрі і хащі (Л. Укр., І, 1951, 453); Свиріль складається з кількох наглухо скріплених дудочок — кожна наступна коротша за попередню. Ці дудочки виготовляють з очерету, тростини, бамбука, деревини або навіть з порожнистих кісток (Укр. нар. муз. інстр., 1967, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 73.

свирі́ль (зменшені — свирі́лка, свирі́лочка) — старовинний народ­ний духовий інструмент, що скла­дається із скріплених між собою дерев’яних, очеретяних та інших дудочок-сопілок; збереглася лише в гуцулів; звуть її ще свисті́лкою.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 527.