СВЕ́КОР, кра, ч. Батько чоловіка. Свекор мій такий добрий, жалує мене, як батько (Вовчок, І, 1955, 63); Десь так тиждень по шлюбі прийшов свекор до молодят (Хотк., II, 1966, 111); Люда глянула на свекра і вперше побачила, який він став старий (Перв., Дикий мед, 1963, 455); // све́кри́, све́крі́в, мн. Батько і мати чоловіка. Повернулися свекри з млина (Тют., Вир, 1964, 510).
◊ Збира́ється, як све́кор пелюшо́к (пелюшки́) пра́ти див. пра́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.
— Т. 9. — С. 67.
Свекор, кра, м. Свекоръ. Збірається, як свекор пелюшок прать. Ном. № 10967. Ум. Свекорко, свекронько. Мет. 124. Чуб. V. 607.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
— Т. 4. — С. 104.
све́кор (пестливе — све́корко, све́кронько) — батько чоловіка; у народі часто наділяється негативними характеристиками: «Син б’є жінку, а свекор дубця дає», «Свекор — не рідний батько». Збирається, як свекор пелюшок прати (М. Номис); Свекор і свекруха — одного духа (приказка); Ой запрягай свекрові коні (А. Метлинський); Оддай мене, моя мати, до білої хати, Де свекорко — як батенько, свекруха — як мати (пісня).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.
— С. 525.
