САТУРА́ТОР, а, ч., спец.

1. Апарат для насичення або обробки рідини газами. На Вроцлавському заводі транспортного машинобудування прокладено спеціальний водопровід для газованої води, яка надходить з центрального сатуратора (Веч. Київ, 1.ХІ 1968, 4).

2. Апарат хімічної водоочисної установки, що служить для приготування насиченого й освітленого вапнистого розчину.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 62.