САРНЮ́К, рідше СЕРНЮ́К, а́, ч. Самець сарни, серни. За сернюками поскакали серни, що паслись далі, в тіні, на узліссі (Гжицький, У світ.., 1960, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 60.