САРДА́К, СЕРДА́К, а́, ч., заст., діал. Рід верхнього теплого короткого сукняного одягу. Він не мав нічого, крім того, що на собі, крім оцього старого сардака (Фр., IV, 1950, 399); Сидить [легінь], такий прибраний, такий яскравий; сардак висить на однім плечі; лице якесь задумане (Хотк., II, 1966, 81); Федір Штолса зняв сардак, кинув у кут (Гжицький, Опришки, 1962, 12); Вона накинула на себе сердак і побігла (Коб., II, 1956, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 58.

Сардак, ка, м. = Сердак. На нему сардак чорний. Федьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 102.

сарда́к = серда́к = сарда́т = серду́к = сирда́к (зменшено-пестливі й знижені — сардачи́на, сердачи́на) — рід старовинного верхнього короткого сукняного одягу. Хоть латана сардачина, — люде поважа­ють (Ю. Федькович).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 522.