САРА́Й, я, ч. Господарське приміщення для зберігання різного майна. Швидко той палац і обмазали. А тим часом будували.. комори, сараї, стайню (Мирний, І, 1949, 194); Вона повипускала з сарая вночі бранців (Гончар, II, 1959, 350); Понад церковною огорожею в обидва боки — і по широкій улиці і повз пожежний сарай за вигоном — сунули натовпом [люди], зчинивши гвалт і ревище на все село (Головко, II, 1957, 344).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 57.