САПРОПЕ́ЛЬ, ю, ч., спец. Мулисте відкладення перегнилих залишків нижчих організмів на дні перев. стоячих водоймищ; використовується як добриво, для грязелікування тощо. Біля неї [лікарні] є кілька озер, мул яких — сапропель — також має лікувальні властивості (Веч. Київ, 25.I 1968, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 57.