САНІТА́Р, а, ч. Особа молодшого медичного персоналу в лікарні, госпіталі, яка доглядає хворих і поранених, стежить за чистотою приміщення тощо. Через широко відчинені двері санітар викотив на веранду крісло з хворим (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 337); — Дозвольте? — громовим басом запитав він. — Санітар другої міської лікарні, Піддубний. Пробачте, вриваюсь без запрошення (Собко, Справа.., 1959, 80); * Образно. Руді мурашки — чудесні санітари, які старанно оберігають дерева від шкідників (Веч. Київ, 24.VII 1968, 4); // Рядовий медичної служби в армії, який подає першу допомогу пораненим і виносить їх з поля бою. Санітари повибігали із своїх схованок і, взявши носилки, стали підбирати поранених бійців (Тют., Вир, 1964, 505).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 53.