СА́ННИЙ, а, е. Прикм. до са́ни. Вітер зняв білу куряву, поволі замітаючи санний слід (Кочура, Зол. грамота, 1960, 399); Коли санний поїзд на Марківку до «Дніпровського» дав «гудок відходу», раптом хтось затарабанив у двері (Хор., Ковила, 1960, 51); Звалювали [червоноармійці] на мобілізовані в селах санні підводи котушки з телефонним дротом, обвішувались апаратами (Збан., Сеспель, 1961, 246); // Пов’язаний з використанням саней, санок. Герш у найближчу суботу устроїв [влаштував] санну поїздку за Дрогобич (Фр., VIII, 1952, 390); Санний спорт; // Придатний, зручний для їзди на санях. Санна дорога була добра, але сніг був здоровий (Н.-Лев., III, 1956, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 54.