САНКЦІОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Давати санкцію на що-небудь; визнавати щось законним, правильним, затверджувати, схвалювати щось. — Я санкціоную звільнення громадянина Середи,— сказала [Маруся], подаючи слідчому акт з своєю резолюцією (Бурл., М. Гонга, 1959, 87).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 54.