САНДА́ЛІЇ, їв, мн. (одн. санда́лія, ї, ж.).

1. У давніх греків і римлян — взуття, що являло собою дерев’яну або шкіряну підошву без каблуків, яку прив’язували до ноги ремінцями. До намащених ніг підв’язавши сандалії гарні, Вийшов [Телемах] зі спальні своєї (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 43).

2. Сучасне легке взуття без каблуків із застібкою-ремінцем. Ноги [Ігоря] в легких жовтих сандаліях, на голові світла габардинова кепка з гудзичком (Кучер, Прощай.., 1957, 95).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 52.