САНДА́Л¹, САНТА́Л, ч.

1. род. а. Вічнозелене тропічне дерево, ароматична деревина якого багата на ефірну олію.

2. род. у. Кристалічна речовина, яку одержують із деревини цієї рослини. [Шинкар:] В більший чайник чаю поклади півложечки — для духу, а три ложечки сандалу (Кроп., II, 1958, 499).

3. род. у. Барвник червоного або жовтого кольору, який одержують із деревини цієї та деяких інших рослин.

САНДА́Л², а, ч., заст. Невелике судно, що було поширене у тюркських народів Причорномор’я. Високі, швидкоплавні сандали раз у раз випереджали його човен (Тулуб, Людолови, І, 1957, 264).

САНДА́Л³, а, ч., заст. Пристрій для обігрівання житла (у народів Сходу).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 52.