САНГВІ́Н, у, ч. Те саме, що сангі́на. * Образно. Поквапливо набивали стратенці люльки, розпалювали їх, і де-не-де спалахували жовтогарячі вогники, окреслюючи червоним сангвіном неголені щоки і підборіддя (Тулуб, Людолови, II, 1957, 105).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 52.