САМІ́ТНІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. самі́тний. Дерева ронять лист: Дерева од самітності вмирають (Кор., Поезії, 1967, 89); Незлюбило її життя з самого початку. В сирітство кинуло.. І мужа нелюбимого дало і самітність бездітну… (Хотк., II, 1966, 252); Дожидалася його самітна тарілка, а хазяйка, зітхаючи на сю самітність, несла горщечок до плити (Дн. Чайка, Тв., 1960, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 28.