САМІ́ТНИЦЬКИЙ, рідше САМО́ТНИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до самі́тник і само́тник. Самітницьке життя; // Власт. самітникові. — Ти бачив, Васю, як танцюють чоловіки, коли вони самі?.. Який страшний, самітницький, хоч вовком вий, сум лежить на дні їхніх очей (Загреб., Спека, 1961, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 28.