САМІ́ТНИЦТВО, рідше САМО́ТНИЦТВО, а, с.

1. Життя самітника (у 1 знач.). Мотив пустині, проповідь самотництва є домінуючими майже в усіх переробках повісті про Варлаама та Йоасафа в російській літературі (Рад. літ-во, 9, 1968, 73).

2. Зречення або уникання стосунків з людьми; життя на самоті; відлюдництво.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 28.