САМУРА́Й, я, ч. У феодальній Японії — член привілейованого військового стану; світський феодал. — Японець я і самурай — він знову люто постукав пальцем у свою книжечку (Довж., І, 1958, 103); // перев. мн., розм., зневажл. Назва представників агресивної японської вояччини. Багато років боровся героїчний корейський народ проти японських самураїв (Літ. газ., 31.VІІІ 1950, 2); В уяві Віктора і Гриця постали картини запеклого бою з японськими самураями (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 92).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 51.