САМОІРО́НІЯ, ї, ж. Іронія, спрямована проти самого себе. — Ваша іронія, самоіронія, Славо, свідчить, що не все втрачено.. Просто хвилинне зневір’я (Гончар, Циклон, 1970, 122); — Я була розумненька в дитинстві,— несподівано голос дівчини зазвучав самоіронією, якої від неї, здавалось, важко було чекати (Перв., Материн.. хліб, 1960, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 38.