САМОЧИ́НСТВО, а, с. Порушення законного порядку при вирішенні певних справ; прояв особистої сваволі; самоуправство. Він [Ян Гус] виступив проти папських зловживань, проти розбещеності.. і самочинства римського папи (Мельн., Папи.., 1960, 37); За самочинство у нас [ковпаківців] завжди особливо суворо карали (Баш, На землі.., 1957, 51); — Вивантажуйте книжки!.. — Ви за це будете відповідати! Це самочинство! (Мур., Жила.. вдова, 1960, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 51.