САМОХІ́Д, ч.

1. род. хо́да. Назва деяких машин і транспортних засобів із власною тягою. Полетів би я на Україну не конем, а бистрим самоходом, щоб натішитись своїм народом (Мак., Вибр., 1954, 389).

2. род. хо́да. Гармата на танковому шасі з власною тягою. На кілька кілометрів по фронту розгорівся важкий бій з участю танків і самоходів (Гончар, III, 1959, 432).

3. род. хо́ду, спец. Автоматичний рух машини чи її частини. Звичним рухом Провора натиснув на рукоятку, вмикаючи верстат на самохід (Донч., III, 1956, 401); Самохід лічильника.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 50.