САМОХАРАКТЕРИ́СТИКА, и, ж. Характеристика самого себе, своїх дій, своєї діяльності. На одному з ювілеїв М. Кропивницький, підсумовуючи свою літературну і театральну діяльність, говорив: «Служив я вірою і правдою — хоч, може, іноді й помилявся і спотикався». Це була правдива самохарактеристика (Іст. укр. літ., І, 1954, 440); П. Панч давно відомий як визначний майстер психологічної деталі — його герої індивідуалізуються переважно засобами мовної самохарактеристики (Вітч., 3, 1966, 176).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 49.