САМОСТІ́ЙНІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. самості́йний. Охорона ідейної і політичної самостійності партії пролетаріату є постійний, незмінний і безумовний обов’язок соціалістів (Ленін, 12, 1970, 129); В шістнадцятому столітті татарські ханства втратили свою самостійність (Дмит., Наречена, 1959, 23); Існування світової системи соціалізму і ослаблення імперіалізму відкривають перед народами країн, які визволились, перспективу національного відродження, ліквідації вікової відсталості і злиднів, досягнення економічної самостійності (Програма КПРС, 1961, 39); Він не любив Комашка за самостійність його вдачі (Н.-Лев., V, 1966, 307); Мені сподобалися мої майбутні товариші.. В кожній постаті почувалась самостійність і впевненість (Багмут, Записки.., 1961, 3); Відносна самостійність історичного матеріалізму в системі марксистсько-ленінської філософії зростає, що пояснюється передусім виникненням нових суто соціологічних проблем, дальшим розвитком гуманітарних наук (Ком. Укр., 7, 1970, 21); // Уміння діяти без сторонньої допомоги або керівництва; самостійні дії. Активна комсомольська робота розвивала самостійність, формувала.. ту внутрішню стриманість, за якою почувається воля людини, яка знає, що їй робити (Донч., II, 1956, 116).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 47.