САМОСТІ́ЙНО, заст. САМОСТА́ЙНО. Присл. до самості́йний, самоста́йний. Поза межами статті 14 Конституції СРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка здійснює державну владу самостійно, зберігаючи повністю свої суверенні права (Конст. УРСР, 1969, 6); Радянська влада робить усе, щоб жінка самостійно вела свою пролетарську соціалістичну роботу (Ленін, 37, 1973, 178); З дванадцяти років Петро звик улаштовувати своє життя самостійно, далеко від сім’ї (Бурл., Напередодні, 1956, 7); Обридло Жабам, як на гріх, В болоті жити самостайно; Ніхто їх не чіпав, дурних, Жили, плодилися, звичайно… Та ні, ще треба, мов, не так, І заходились: «Квак та квак!» (Гл., Вибр., 1951, 122); В бою Козакову здебільшого доводилось діяти цілком самостійно, і в таких випадках він, не вагаючись, приймав потрібні рішення (Гончар, III, 1959, 431).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 47.