САМОСТІ́ЙНИЙ, заст. САМОСТА́ЙНИЙ, а, е.

1. Який не перебуває під чиєюсь владою; не підпорядкований, не підлеглий кому-, чому-небудь (про держави, політичні організації тощо). На завойованій Александром Македонським території утворилося кілька самостійних держав, на чолі яких стали нащадки македонських полководців (Іст. СРСР, І, 1956, 14); Всі комуністичні партії рівні і самостійні, всі несуть відповідальність за долю комуністичного руху (Рад. Укр., 8.I 1963, 3); Розвиток великого капіталістичного виробництва — виробництва заради наживи, заради привласнення додаткової вартості — веде до витіснення дрібних самостійних виробників, до їх тяжкої залежності від капіталу (Програма КПРС, 1961, 7); // Вільний, незалежний. Парламентарна буржуазна республіка зв’язує, душить самостійне політичне життя мас.. (Ленін, 31, 1973, 158); Мав себе [Славко] ще за дуже молодого, бо бачив, що заки зачне свій самостійний прожиток, то ще не один рочок пробіжить (Март., Тв., 1954, 339); Академія закінчена. З званням класного художника починає він свій новий, самостійний шлях (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 333); // Здатний діяти сам, без сторонньої допомоги або керівництва; здатний на незалежні дії, вчинки і т. ін. Почула в собі [Мотря] дух господині, самостійної господині (Н.-Лев., II, 1956, 301); Вона — учениця Ганни Денисівни Кошової, що, сприйнявши досвід учителя, уже самостійний керівник молодіжної ланки (Вишня, І, 1956, 345); Це вольова, самовпевнена і надто самостійна дівчина (Вільде, Сестри.., 1958, 317); // Власт. незалежній людині. Характер треба виховувати в собі незалежний, самостійний (Донч., V, 1957, 504).

2. Відособлений від інших; який в ряді інших має значення сам по собі; окремий. Стрійне коло [танцюристів].. розпадається на безчисленні [численні] самостійні групки (Фр., VI, 1951, 225); Політбюро Центрального Комітету партії винесло спеціальне рішення про виділення врангелівського фронту в самостійний фронт (Гончар, II, 1959, 315); Перший український байкар, який зробив байку самостійнім жанром, він [Г. Сковорода] не зумів оцінити значення розпочатої ним справи (Рад. літ-во, 8, 1965, 33); Використовується [капуста] як самостійна страва, гарнір і як частина складних (Технол. пригот. їжі, 1957, 133).

3. Який здійснюється своїми силами чи з власної ініціативи, без сторонньої допомоги або керівництва. Без певного самостійного труда ні в одному серйозному питанні істини не знайти.. (Ленін, 23, 1972, 66); Найбільше впомку [капітанові] перший самостійний рейс (Гончар, Тронка, 1963, 152); Відкинувши всякі шаблони, Лисенко береться до самостійної праці, починаючи від теоретичних дослідів над складом народних пісень (Муз. праці, 1970, 487); Головний метод опанування марксизму-ленінізму нашими кадрами — метод самостійного вивчення (Рад. Укр., 18.IX 1950, 1); // Позбавлений сторонніх впливів; оригінальний. Тупі, улесливі, лицемірні представники офіційної «науки» доводили, ніби в Росії нема самостійної філософської мислі (Рильський, III, 1956, 11); Юрій Юрійович.. записав цілий ряд запитань, які б наштовхували учнів на самостійні висновки (Донч., V, 1957, 225).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 46.