САМОСТРА́ТНИК, а, ч., рідко. Те саме, що самогу́бець. [Кіндрат Іванович:] За самостратника гріх молитись! (Кроп., II, 1958, 337).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 47.