САМОРУ́ШНИЙ, а, е. Який рухається за допомогою

власного двигуна. Він пригадує Курбалу.. Напливають темні штреки, саморушні машини, безупинний рух гірничого життя (Досв., Вибр., 1959, 364); Оскільки там, де прилуниться станція, природна структура грунту буде порушена струминою гальмового двигуна, треба буде обладнати станцію саморушним екіпажем, який від’їде на кілька сот метрів від місця посадки (Наука.., 9, 1965, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 45.