САМОРУ́Х, у, ч., філос. Вічний рух і розвиток матерії, що відбувається внаслідок притаманних їй суперечностей, боротьби протилежностей. Досягнення сучасної фізики свідчать про те, що матеріальний світ — це вічний процес саморуху матерії, який слід розуміти як процес якісних перетворень, як єдність утворення та руйнування (Наука.., 4, 1965, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 45.