САМОРО́ЗВИТОК, тку, ч.

1. Розумовий або фізичний розвиток людини, якого вона досягає самостійними заняттями, вправами. В спадщині, яку внесла Індія у світову культуру, помітне місце займає.. система саморозвитку людини (Знання.., 1, 1967, 20).

2. Розвиток кого-, чого-небудь власними силами, без впливу, сприяння яких-небудь зовнішніх сил. У своїй знаменитій праці «Походження видів» учений [Ч. Дарвін] вперше науково обгрунтував ідею саморозвитку живої природи (Наука.., 2, 1959, 38).

3. філос. Те саме, що самору́х.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 45.