САМОПРИ́МУС, у, ч. Примус самого себе. Формування людської волі неможливе без самопримусу, бо воля і є здатність переборювати безпосередні жадання і підпорядковувати свою діяльність розумним цілям (Наука.., 5, 1971, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 43.