САМОПОЖЕ́РТВА, и, ж. Жертвування собою, своїми особистими інтересами заради блага інших. Історія російської революції показує нам, що саме авангард, добірні елементи найманих робітників вели боротьбу з величезною упертістю і з величезною самопожертвою (Ленін, 30, 1972, 295); Як кожна дівчина в 13 років, Леся також мріяла про героїчні вчинки, віддану працю, самопожертву для Батьківщини… (Ів., Таємниця, 1959, 90); Щоб перевірити фізіологічну дію радіоактивних випромінювань, П’єр Кюрі пішов на самопожертву: він піддав свою руку діянню радію протягом кількох хвилин (Наука.., 4, 1956, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 43.