САМОПИ́СКИ, присл., розм. Самотужки, самоуком (навчитися писати). Писати він і сам трохи привчився: купив собі пропис у городі та й навчився самописки… (Гр., II, 1963, 326).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 42.

Самописки нар. Безъ посторонней помощи (писать). Самописки навчивсь писать. Славянос. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 100.