САМОПИ́СКА, и, ж., розм. Те саме, що Самопи́сна ру́чка (див. самопи́сний). Вона звикла працювати, коли світле коло від лампи вкриває тільки білий аркуш паперу і руку з самопискою (Собко, Справа.., 1959, 235).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 42.