САМО́ПАШ, присл., розм. Те саме, що самопа́с². Слуги та джури пустили коней самопаш (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 11); * Образно. Я мимоволі роблю повільніші кроки, пускаю думки самопаш (Літ. Укр., 14.IX 1971, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 42.