САМООНО́ВЛЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. самооно́влюватися. Обмін речовин, який лежить в основі самооновлення, є необхідною умовою існування життя (Знання.., 7, 1967, 11); Без повсякденного трудового творчого напруження органи тіла поступово втрачають здатність до самооновлення, передчасно відмирають (Наука.., 4, 1962, 50); «Боротьба за стиль» не могла не позначитися на творчих пошуках А. Малишка, бо ж і інші поети його покоління в цей час пережили період інтенсивного самооновлення (Рад. літ-во, 1, 1970, 47).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 41.