САМООБМА́Н, у, ч. Обман самого себе; навіяння собі думок, що не відповідають дійсності. Галасують, хваляться, а чим хвалитися? Чи не краще зважити все тверезо і подивитися правді в очі? Адже самообман — страшна хвороба… (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 220); Ольга промовчала, і він заговорив знову: — Ви не бійтесь, що я вас скомпрометую перед вашими кавалерами. Не треба займатись самообманом, панно Річинська. Тепер, коли ви станете «панною без посагу», вони й так не дуже будуть набиватись (Вільде, Сестри.., 1958, 529).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 40.