САМОНАДІ́ЯНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що самовпе́внений. — Входячи в життя, самонадіяна людина завжди приміряє до своєї голови ореол великих (Стельмах, І, 1962, 38); Серед інших об’єктів сатири журналу [«Харьковский Демокрит»] значне місце займали пихаті й самонадіяні, хоч часто і бездарні, чужоземні гувернери (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 40.