САМОНАВІ́ЯНІСТЬ, ності, ж., рідко. Те саме, що самонаві́яння. Василь мав.. непереборну певність, що голос його не повинен лунати привселюдно. Була це травма з дитинства, чи така вже самонавіяність, але ніхто не чув, щоб Келембет коли співав (Ю. Янов., II, 1954, 97).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 39.