САМОКА́Т, а, ч.

1. заст. Назва велосипеда і мотоцикла, вживана перев. у період першої світової та громадянської воєн.

2. Дитяча іграшка для катання на роликах або колесах, яку рухають відштовхуванням ноги. Юрко гасав у дворі на самокаті (Вишня, II, 1956, 64).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 38.