САМОЗБЕРЕ́ЖЕННЯ, я, с. Прагнення зберегти своє життя, застерегти себе від загибелі. Інстинкт самозбереження дав чіпкість його рукам, і незабаром він уже був під мостом, спускався задиханий кудись вниз по бантинах (Гончар, Людина.., 1960, 152); У природі відомий закон самозбереження істоти від загину (Дмит., Наречена, 1959, 6).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 37.