САМОЖЕРТО́ВНИЙ, а, е.

1. Здатний пожертвувати собою, своїми власними інтересами для блага інших. Саможертовна людина.

2. Сповнений самопожертви (про дії, вчинки). Мабуть, ото й буде ідеальне суспільство майбутнього, коли потребою для кожної людини стане робити для іншої тільки щось добре, приємне, корисне, може, навіть саможертовне (Гончар, Людина.., 1960, 182).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 35.