САМОДИСЦИПЛІ́НА, и, ж. Дисципліна у власній поведінці; вміння підкоряти свої дії певним вимогам. Найвимогливішим Максим був до себе, скрізь і завжди дотримувався самодисципліни і раз установлених правил конспірації (Коз., Блискавка, 1962, 135); Невід’ємною рисою розвитку соціалістичної демократії є виховання політичної активності, високої ідейності, свідомої самодисципліни (Ком. Укр., 11, 1968, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 34.