САМОГУ́БЦЯ, і, ч. і ж. Те саме, що самогу́бець. В свіжій могилі.. лежав похований сьогодні вранці самогубця (Смолич, II, 1958, 92).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 33.