САМОГО́ННИЙ, а, е. Прикм. до самого́н. Задушливий, кислий запах самогонного перегару витає над сплячими (Тют., Вир, 1964, 135); Він п’в самогонний первак у Марусі (Перв., II, 1958, 351); // Признач. для виготовлення самогону. — Будемо робити обшук. — А то ж для чого? — Може, самогонний бак у соломі ховаєте, а може й самогон (Шиян, Баланда, 1957, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 33.