САМОВІ́ДДАНИЙ, а, е.

1. Здатний на самовідданість; готовий пожертвувати собою, поступитися своїми особистими інтересами для блага інших. Священний обов’язок комсомолу — готувати молодь до захисту соціалістичної Батьківщини, виховувати самовідданих патріотів, здатних дати рішучу відсіч нападові будь-якого ворога (Програма КПРС, 1961, 94); З сивої блакиті віків, з полум’я революційних битв постають горді образи славетних прадідів великих, і батьків, і самовідданих товаришів — Хмельницького, Палія, Кармалюка, Залізняка, Боженка і Щорса (Довж., III, 1960, 57); Самовіддана російська жінка, вона [Волконська] поїхала за чоловіком на каторгу, в Сибір (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 108).

2. Сповнений самовідданості (про дії, вчинки, почуття і т. ін.). Самовіддану боротьбу українського народу за побудову комунізму очолює і спрямовує вірний бойовий загін великої КПРС — Комуністична партія України (Ком. Укр., 4, 1966, 7); Самовіддана праця трудящих республіки високо оцінена партією і урядом: Радянська Україна двічі нагороджена орденом Леніна (Рад. Укр., 22.V 1959, 1); Самовідданий подвиг здійснила санінструктор комсомолка Валерія Гнаровська.. Валерія винесла з поля бою 27 поранених солдатів і офіцерів (Ком. Укр., 10, 1964, 48); Багато поетичних творів Шевченка часів заслання на теми з минулого й сучасного України перейнято ідеєю патріотизму, безмежної, самовідданої любові до батьківщини (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 322).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 30.