САМОВЧИ́ТЕЛЬ, САМОУЧИ́ТЕЛЬ, я, ч. Підручник, посібник для самостійного навчання чого-небудь без керівника. Мріяв [Захар] заробити на баян і по-справжньому навчитися музики. Купував самовчителі з нотами, намагався в них розібратись (Дор., Не повтори.., 1968, 171).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 32.