САМОВПЕ́ВНЕНО. Присл. до самовпе́внений. — Доручіть мені, товаришу начдив, — самовпевнено сказав комбриг (Панч, II, 1956, 311); На суді він намагався триматися зухвало, самовпевнено (Дор., Не повтори.., 1968, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 32.