САМОВИХВАЛЯ́ННЯ, я, с. Вихваляння самого себе. — Це ж був не звіт, а самовихваляння! (Донч., V, 1957, 495); Ми не маємо наміру вдаватися до самовихваляння (Мист., 1, 1959, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 30.